Протокол про збереження біорізноманіття та ландшафтів Чорного моря до Конвенції про захист Чорного моря від забруднення
15.12.2009, 12:59
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2007, N 50 ) ( Протокол ратифіковано Законом N 685-V від 22.02.2007 ) Офіційний переклад Договірні Сторони цього Протоколу, будучи Договірними Сторонами Конвенції про захист Чорного моря від забруднення (Бухарестська конвенція, 21 квітня 1992 р.); визнаючи, що протягом останніх десятиліть відбулися значні зміни в біоті й фізико-хімічних властивостях Чорного моря, викликані людською діяльністю; будучи занепокоєні тим, що загрози біорізноманіттю, наприклад евтрофікація, надмірний вилов риби, забруднення та привнесення чужорідних видів, продовжуються; визнаючи важливість контролю за забрудненням Чорного моря для збереження біорізноманіття й підтримки та відновлення функцій екосистеми; нагадуючи, що згідно зі статтею 13 Бухарестської конвенції, Договірні Сторони, упроваджуючи заходи стосовно недопущення, зменшення та контролю забруднення морського середовища Чорного моря, повинні приділяти особливу увагу уникненню завдання шкоди морському життю й живим ресурсам моря, зокрема під час змін їхнього природного середовища існування, спричинених рибальством й іншими законними шляхами використання моря; нагадуючи далі, що Протокол про захист морського середовища Чорного моря від забруднення з наземних джерел, Протокол про співробітництво в боротьбі із забрудненням морського середовища Чорного моря нафтою й іншими шкідливими речовинами у надзвичайних ситуаціях, Протокол про захист морського середовища Чорного моря від забруднень, викликаних похованням, набули чинності згідно з Конвенцією про захист Чорного моря від забруднення; нагадуючи, що у квітні 1993 року Міністри охорони навколишнього природного середовища всіх шести країн Чорного моря підписали загальну політичну декларацію (Міністерську декларацію про захист Чорного моря від забруднення, Одеса, 1993 р.), в якій вони домовилися: заохочувати розробку всеосяжних та координованих планів відновлення та збереження біорізноманіття Чорного моря в дусі Конвенції про біологічне різноманіття (Бразилія, Ріо-де-Жанейро, 5 червня 1992 р.); упроваджувати відповідні заходи для відновлення та збереження біорізноманіття Чорного моря в дусі Конвенції про біологічне різноманіття (Бразилія, Ріо-де-Жанейро, 5 червня 1992 р.); створити й поліпшити природні заповідні зони в прибережній зоні кожної прибережної держави до 1996 року; беручи до уваги, що всі країни Чорного моря підписали та ратифікували Конвенцію про біологічне різноманіття (Бразилія, Ріо-де-Жанейро, 5 червня 1992 р.); беручи до уваги далі, що деякі Договірні Сторони також підписали та ратифікували інші відповідні конвенції та угоди, зокрема Конвенцію про водно-болотні угіддя міжнародного значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів (2 лютого 1971 р., Рамсар, Іран), Конвенцію про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (3 березня 1973 р., Вашингтон, США), Конвенцію про охорону дикої флори і фауни і природних середовищ існування в Європі (19 вересня 1979 р., Берн, Швейцарія), Конвенцію про збереження мігруючих видів диких тварин (23 червня 1979 р., Бонн, Німеччина), Угоду про збереження малих китоподібних Чорного моря, Середземного моря та прилеглої акваторії Атлантичного океану (24 листопада 1996 р., Монако), Європейську ландшафтну конвенцію (20 жовтня 2000 р., Флоренція, Італія) та Конвенцію про боротьбу з опустелюванням (14 жовтня 1994 р., Париж); відзначаючи, що Уряди країн Чорного моря активно впроваджують Панєвропейську стратегію збереження біорізноманіття й ландшафтів з останніми змінами від 9 липня 1998 р.; підтверджуючи свої зобов'язання стосовно Стратегічного плану дій для захисту й відновлення Чорного моря (Глава B, 31 жовтня 1996 р.); визнаючи, що погоджені дії всіх прибережних держав Чорного моря та держав басейну Чорного моря, з якими вони співробітничають, повинні бути спрямовані на запобігання чисельним загрозам біологічному та ландшафтному різноманіттю; будучи сповнені рішучості докласти всіх зусиль для постійного збереження біологічного та ландшафтного різноманіття Чорного моря та його компонентів, а також для підтримки і, де можливо, поліпшення та відтворення його екологічного стану, історичної, культурної та естетичної цінності; домовилося про таке: Стаття 1 1. Мета цього Протоколу - підтримувати екосистему Чорного моря в доброму екологічному стані, а його ландшафти - у сприятливих умовах, захищати, зберігати й стало управляти біологічним та ландшафтним різноманіттям Чорного моря для збагачення біоресурсів. 2. Разом з положеннями Конвенції про захист Чорного моря від забруднення та інших протоколів до цієї Конвенції, Протокол є правовим інструментом для розвитку, гармонізації та посилення необхідних кроків в екологічній політиці, стратегії та заходах стосовно збереження, захисту й сталого управління природними, історичними, культурними та естетичними ресурсами та спадщиною чорноморських держав для нинішнього та майбутніх поколінь. Стаття 2 Для цілей цього Протоколу: a) термін "Конвенція" означає Конвенцію про захист Чорного моря від забруднення (21 квітня 1992 р., Бухарест, Румунія); b) термін "Договірні Сторони" означає Договірні Сторони цього Протоколу; c) термін "Комісія" означає Комісію із захисту Чорного моря від забруднення; d) термін "біорізноманіття" означає різноманітність серед живих організмів з усіх джерел, зокрема, inter alia, наземних, морських та інших водних екосистем та екологічних комплексів, частиною яких вони є; це включає різноманіття в межах видів, між видами та екосистемами, як це визначено в статті 2 Конвенції з біорізноманіття; e) термін "ландшафт" означає територію, як це розуміється людьми, характер якої є результатом дії та взаємодії природних та (або) людських факторів, як це визначено в статті 1 глави 1 Європейської конвенції про ландшафти (20 жовтня 2000 р., Флоренція, Італія); f) термін "ландшафтне різноманіття" означає формальне визначення існуючих в певний час чисельних зв'язків між індивідуумом або суспільством і топографічно визначеною територією, наявність яких є результатом дій природних і людських факторів та їхніх комбінацій протягом певного часу. Стаття 3 Територією, на яку поширюється дія цього Протоколу, є район Чорного моря на північ від мисів Келагра та Дал'ян, води, морське дно, підґрунтя до лінії прісних вод. Вона також уключає: - Азовське море як частину Чорноморського басейну, що має надзвичайно важливе значення для збереження біорізноманіття й ландшафтів; - прибережні зони, визначені кожною Договірною Стороною, зокрема водно-болотні угіддя. Стаття 4 1. Кожна Договірна Сторона вживає всіх необхідних заходів для: a) охорони, збереження, поліпшення та управління в сталий та екологічно безпечний спосіб районами особливої біологічної або ландшафтної цінності, перш за все шляхом створення заповідних територій відповідно до процедури, описаної в додатку 1; b) забезпечення підтримки сприятливого природоохоронного статусу й стану середовища існування, наближеного до недоторканого, для видів, що трапляються на території, до якої застосовується цей Протокол; c) забезпечення сталого використання економічно важливих видів, особливо живих морських ресурсів; d) відродження та відновлення порушених територій, що мали раніше високу цінність з погляду біорізноманіття й ландшафтів; e) відродження та підтримання в доброму стані ландшафтів високої природної, історичної, культурної та естетичної цінності. 2. Протягом трьох років після набуття чинності цим Протоколом, Договірні Сторони здійснять визначення та інвентаризацію компонентів біологічного та ландшафтного різноманіття на території, до якої застосовується цей Протокол, та визначать компоненти, важливі для їхнього збереження та сталого використання. 3. Бажано, щоб протягом трьох років після набуття чинності цим Протоколом, Договірні Сторони ухвалили Перелік видів, важливих для Чорного моря, які можуть опинитися під загрозою, або важливих завдяки своїй ролі у функціонуванні екосистем або мають інше значення для регіону. Такий перелік складає додаток II до цього Протоколу та є предметом спеціальних заходів, описаних у додатку III. 4. Бажано, щоб протягом трьох років після набуття чинності цим Протоколом, Договірні Сторони ухвалили перелік ландшафтів і середовищ існування, що мають значення для Чорного моря й можуть бути зруйновані, або важливі з природного, культурного або історичного погляду, і складають природну, історичну та культурну спадщину або мають інше значення для чорноморського регіону. 5. У галузі збереження й сталого використання біологічного й ландшафтного різноманіття Договірні Сторони діють безпосередньо або в співробітництві з компетентними міжнародними організаціями та відповідно до інших протоколів до цієї Конвенції. 6. Протягом трьох років після набуття чинності цим Протоколом, Договірні Сторони розроблять і спільно погодять Стратегічний план дій до Протоколу про збереження біорізноманіття й ландшафтів Чорного моря, який буде переглядатися кожні п'ять років. 7. На основі Стратегічного плану дій до Протоколу про збереження біорізноманіття і ландшафтів Чорного моря Договірні Сторони ухвалять стратегії, національні плани та (або) програми збереження біологічного та ландшафтного різноманіття й сталого використання морських і прибережних біологічних і ландшафтних ресурсів, та інтегрують їх у свої національні секторальні та міжсекторальні політики. Стаття 5 1. Договірні Сторони вживають усіх необхідних заходів для регулювання навмисного введення та запобігання випадковому введенню немісцевих видів або генетично модифікованих організмів у дику флору та фауну та забороняють дії, які можуть мати шкідливий вплив на екосистеми, середовища існування або види на території, до якої застосовується цей Протокол. 2. Договірні Сторони намагаються вживати всіх відповідних заходів для викорінення або зменшення до можливого рівня чисельності видів, які вже введені, якщо видається, що такі види завдають шкоди або можуть потенційно завдати шкоди екосистемам, ландшафтам, середовищам існування або видам на території, до якої застосовується цей Протокол. Стаття 6 Під час планування, що зумовлює рішення про проекти й діяльність, які можуть значно вплинути на види або середовища їхнього існування, заповідні території, зокрема на чутливі морські райони, та ландшафти, Договірні Сторони оцінюють і беруть до уваги можливий прямий або непрямий, негайний або довготерміновий вплив, зокрема кумулятивний ефект проектів і діяльності, які плануються відповідно до критеріїв і цілей, що розробляються регіонально та узгоджуються з Конвенцією та міжнародним досвідом у цій галузі, наприклад Конвенцією про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті (25 лютого 1991 р., Еспо, Фінляндія). Стаття 7 Договірні Сторони заохочують упровадження міжсекторальної взаємодії на регіональному та національному рівнях шляхом застосування принципів та розробки правових інструментів з питань інтегрованого управління прибережною смугою, шукаючи шляхів сталого використання природних ресурсів і сприяючи екологічно безпечній діяльності людини в прибережній зоні. Стаття 8 1. Під час застосування цього Протоколу Договірні Сторони зважають на традиційний спосіб життя й культурну діяльність місцевих громад. Вони можуть робити винятки із заходів стосовно охорони та збереження природи в разі потреби й там, де це доцільно, для задоволення таких потреб. Будь-які винятки, що зроблені з цієї причини, не повинні: a) загрожувати збереженню ландшафтів високої естетичної цінності або екосистем, що охороняються цим Протоколом, або біологічних процесів, які сприяють збереженню цих екосистем; b) спричиняти суттєве зменшення кількості особин, що складають популяції видів флори й фауни, особливо тих, що перебувають під загрозою зникнення, мігруючих або ендемічних видів, руйнування середовищ їхнього перебування або ландшафтів, особливо регіонального значення; c) завдавати незворотних збитків ландшафтам, що складають природну, культурну, історичну або естетичну спадщину. 2. Договірна Сторона, яка зробила винятки із заходів охорони, інформує відповідним чином інші Договірні Сторони протягом одного місяця. Стаття 9 1. Договірні Сторони докладають зусиль для інформування громадськості про цінність заповідних територій, видів і ландшафтів та забезпечують належну гласність під час створення таких територій і правил, що їх стосуються. 2. Договірні Сторони також сприяють участі всіх заінтересованих сторін, зокрема громадськості у виконанні заходів, що необхідні для охорони відповідних територій, видів і ландшафтів, зокрема в оцінці впливу на довкілля. 3. Договірні Сторони докладають зусиль для інформування про цей Протокол та суміжні питання за допомогою відповідних програм освіти й інформування громадськості. Стаття 10 1. Договірні Сторони співробітничають у проведенні наукових досліджень для захисту й збереження біологічного та ландшафтного різноманіття Чорного моря та здійснюють, де це доцільно, спільні програми й проекти наукових досліджень та обмінюються відповідними науковими даними та інформацією, як це передбачено в статті XV Конвенції. 2. Допоміжні органи Комісії (Консультативна група з питань збереження біорізноманіття й Консультативна група стосовно розвитку спільної методології інтегрованого управління прибережною зоною) у співробітництві з компетентними національними органами влади Чорного моря відповідають за наукову діяльність і моніторинг та оцінку в галузі біологічного й ландшафтного різноманіття, надаючи повноваження в координації своєї роботи відповідним центрам активності (Батумі, Грузія, і Краснодар, Російська Федерація). 3. Договірні Сторони запрошуватимуть міжурядові організації до співробітництва з Договірними Сторонами та (або) Комісією шляхом підготовки та виконання конкретних програм і проектів з огляду на досягнення цілей Протоколу. Стаття 11 1. Договірні Сторони несуть відповідальність за виконання своїх міжнародних зобов'язань стосовно охорони й збереження біологічного та ландшафтного різноманіття Чорного моря. 2. Кожна Договірна Сторона затверджує правила й положення стосовно відповідальності за шкоду, завдану фізичними та юридичними особами біологічному та ландшафтному різноманіттю Чорного моря в районах, в яких вона відповідно до міжнародного права здійснює свій суверенітет, суверенні права чи юрисдикцію. 3. Договірні Сторони сприяють будь-якому судовому процесу або процедурі відповідно до своїх правових систем, для швидкої та адекватної компенсації або іншої допомоги в разі шкоди, завданої внаслідок забруднення або людської діяльності, біологічному та ландшафтному різноманіттю Чорного моря фізичними або юридичними особами в рамках їхньої юрисдикції. 4. Договірні Сторони співробітничають у галузі розробки та гармонізації своїх законів, правил і процедур, що стосуються відповідальності, оцінки та компенсації за шкоду, завдану людською діяльністю та (або) забрудненням морського середовища Чорного моря для забезпечення найвищого ступеню стримування та охорони біологічного та ландшафтного різноманіття Чорного моря в цілому. Стаття 12 Кожна Договірна Сторона забезпечує відповідно до своїх можливостей фінансову підтримку та стимулювання національної (регіональної) діяльності, метою якої є досягнення цілей цього Протоколу, відповідно до своїх національних планів, пріоритетів і програм. Стаття 13 1. Комісія та її Постійний Секретаріат сприяють виконанню цього Протоколу, інформують Договірні Сторони про свою роботу й надають рекомендації стосовно заходів, необхідних для досягнення цілей цього Протоколу відповідно до процедур, установлених статтями XVII, XVIII, XIX Конвенції. 2. Комісія звітує про стан біологічного та ландшафтного різноманіття й ефективність ужитих заходів, спрямованих на збереження та управління різноманіттям, перед Нарадою Договірних Сторін з періодичністю раз на п'ять років відповідно до спільно погодженого формату звіту. Стаття 14 Будь-які зміни до статей і зміни до додатків Протоколу приймаються відповідно до процедур, установлених статтями XX і XXI Конвенції. Стаття 15 1. Ніщо в цьому Протоколі чи будь-якому акті, прийнятому на підставі цього Протоколу, не впливає на права та інтереси будь-якої держави в повній відповідності до міжнародного права, зокрема стосовно природи та межі морських територій, делімітації морських акваторій між державами з протилежними або суміжними берегами, свободи навігації у відкритому морі, прав і умов проходження проток, що використовуються для міжнародної навігації, а також характеру та обсягу юрисдикції прибережної держави, держави прапора та портової держави. 2. Жодний акт чи діяльність, здійснені на підставі цього Протоколу, не є підставою для вимог, спорів або обговорення будь-яких претензій стосовно національного суверенітету, суверенних прав чи юрисдикції. 3. Кожна Договірна Сторона застосовує заходи, передбачені цим Протоколом, без впливу на суверенітет, суверенні права або юрисдикцію інших Договірних Сторін або інших держав. Будь-які дії з боку Договірної Сторони для впровадження цих заходів повинні відповідати міжнародному праву. Стаття 16 Затвердження, підписання, ратифікація, прийняття, ухвалення, приєднання, набуття чинності й денонсація Протоколу здійснюються відповідно до процедури, установленої відповідно в статтях XXVI, XXVIII, XXIX, XXX Конвенції. Стаття 17 Жодні застереження до цього Протоколу не допускаються. Стаття 18 Депозитарієм цього Протоколу є Уряд Румунії. Учинено 14 червня 2002 р. в Софії, Болгарія, в одному примірнику, англійською мовою, який буде переданий на зберігання Депозитарію. Депозитарій розішле засвідчені копії всім Договірним Сторонам. Офіційний переклад Договірні Сторони цього Протоколу, будучи Договірними Сторонами Конвенції про захист Чорного моря від забруднення (Бухарестська конвенція, 21 квітня 1992 р.); визнаючи, що протягом останніх десятиліть відбулися значні зміни в біоті й фізико-хімічних властивостях Чорного моря, викликані людською діяльністю; будучи занепокоєні тим, що загрози біорізноманіттю, наприклад евтрофікація, надмірний вилов риби, забруднення та привнесення чужорідних видів, продовжуються; визнаючи важливість контролю за забрудненням Чорного моря для збереження біорізноманіття й підтримки та відновлення функцій екосистеми; нагадуючи, що згідно зі статтею 13 Бухарестської конвенції, Договірні Сторони, упроваджуючи заходи стосовно недопущення, зменшення та контролю забруднення морського середовища Чорного моря, повинні приділяти особливу увагу уникненню завдання шкоди морському життю й живим ресурсам моря, зокрема під час змін їхнього природного середовища існування, спричинених рибальством й іншими законними шляхами використання моря; нагадуючи далі, що Протокол про захист морського середовища Чорного моря від забруднення з наземних джерел, Протокол про співробітництво в боротьбі із забрудненням морського середовища Чорного моря нафтою й іншими шкідливими речовинами у надзвичайних ситуаціях, Протокол про захист морського середовища Чорного моря від забруднень, викликаних похованням, набули чинності згідно з Конвенцією про захист Чорного моря від забруднення; нагадуючи, що у квітні 1993 року Міністри охорони навколишнього природного середовища всіх шести країн Чорного моря підписали загальну політичну декларацію (Міністерську декларацію про захист Чорного моря від забруднення, Одеса, 1993 р.), в якій вони домовилися: заохочувати розробку всеосяжних та координованих планів відновлення та збереження біорізноманіття Чорного моря в дусі Конвенції про біологічне різноманіття (Бразилія, Ріо-де-Жанейро, 5 червня 1992 р.); упроваджувати відповідні заходи для відновлення та збереження біорізноманіття Чорного моря в дусі Конвенції про біологічне різноманіття (Бразилія, Ріо-де-Жанейро, 5 червня 1992 р.); створити й поліпшити природні заповідні зони в прибережній зоні кожної прибережної держави до 1996 року; беручи до уваги, що всі країни Чорного моря підписали та ратифікували Конвенцію про біологічне різноманіття (Бразилія, Ріо-де-Жанейро, 5 червня 1992 р.); беручи до уваги далі, що деякі Договірні Сторони також підписали та ратифікували інші відповідні конвенції та угоди, зокрема Конвенцію про водно-болотні угіддя міжнародного значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів (2 лютого 1971 р., Рамсар, Іран), Конвенцію про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (3 березня 1973 р., Вашингтон, США), Конвенцію про охорону дикої флори і фауни і природних середовищ існування в Європі (19 вересня 1979 р., Берн, Швейцарія), Конвенцію про збереження мігруючих видів диких тварин (23 червня 1979 р., Бонн, Німеччина), Угоду про збереження малих китоподібних Чорного моря, Середземного моря та прилеглої акваторії Атлантичного океану (24 листопада 1996 р., Монако), Європейську ландшафтну конвенцію (20 жовтня 2000 р., Флоренція, Італія) та Конвенцію про боротьбу з опустелюванням (14 жовтня 1994 р., Париж); відзначаючи, що Уряди країн Чорного моря активно впроваджують Панєвропейську стратегію збереження біорізноманіття й ландшафтів з останніми змінами від 9 липня 1998 р.; підтверджуючи свої зобов'язання стосовно Стратегічного плану дій для захисту й відновлення Чорного моря (Глава B, 31 жовтня 1996 р.); визнаючи, що погоджені дії всіх прибережних держав Чорного моря та держав басейну Чорного моря, з якими вони співробітничають, повинні бути спрямовані на запобігання чисельним загрозам біологічному та ландшафтному різноманіттю; будучи сповнені рішучості докласти всіх зусиль для постійного збереження біологічного та ландшафтного різноманіття Чорного моря та його компонентів, а також для підтримки і, де можливо, поліпшення та відтворення його екологічного стану, історичної, культурної та естетичної цінності; домовилося про таке: Стаття 1 1. Мета цього Протоколу - підтримувати екосистему Чорного моря в доброму екологічному стані, а його ландшафти - у сприятливих умовах, захищати, зберігати й стало управляти біологічним та ландшафтним різноманіттям Чорного моря для збагачення біоресурсів. 2. Разом з положеннями Конвенції про захист Чорного моря від забруднення та інших протоколів до цієї Конвенції, Протокол є правовим інструментом для розвитку, гармонізації та посилення необхідних кроків в екологічній політиці, стратегії та заходах стосовно збереження, захисту й сталого управління природними, історичними, культурними та естетичними ресурсами та спадщиною чорноморських держав для нинішнього та майбутніх поколінь. Стаття 2 Для цілей цього Протоколу: a) термін "Конвенція" означає Конвенцію про захист Чорного моря від забруднення (21 квітня 1992 р., Бухарест, Румунія); b) термін "Договірні Сторони" означає Договірні Сторони цього Протоколу; c) термін "Комісія" означає Комісію із захисту Чорного моря від забруднення; d) термін "біорізноманіття" означає різноманітність серед живих організмів з усіх джерел, зокрема, inter alia, наземних, морських та інших водних екосистем та екологічних комплексів, частиною яких вони є; це включає різноманіття в межах видів, між видами та екосистемами, як це визначено в статті 2 Конвенції з біорізноманіття; e) термін "ландшафт" означає територію, як це розуміється людьми, характер якої є результатом дії та взаємодії природних та (або) людських факторів, як це визначено в статті 1 глави 1 Європейської конвенції про ландшафти (20 жовтня 2000 р., Флоренція, Італія); f) термін "ландшафтне різноманіття" означає формальне визначення існуючих в певний час чисельних зв'язків між індивідуумом або суспільством і топографічно визначеною територією, наявність яких є результатом дій природних і людських факторів та їхніх комбінацій протягом певного часу. Стаття 3 Територією, на яку поширюється дія цього Протоколу, є район Чорного моря на північ від мисів Келагра та Дал'ян, води, морське дно, підґрунтя до лінії прісних вод. Вона також уключає: - Азовське море як частину Чорноморського басейну, що має надзвичайно важливе значення для збереження біорізноманіття й ландшафтів; - прибережні зони, визначені кожною Договірною Стороною, зокрема водно-болотні угіддя. Стаття 4 1. Кожна Договірна Сторона вживає всіх необхідних заходів для: a) охорони, збереження, поліпшення та управління в сталий та екологічно безпечний спосіб районами особливої біологічної або ландшафтної цінності, перш за все шляхом створення заповідних територій відповідно до процедури, описаної в додатку 1; b) забезпечення підтримки сприятливого природоохоронного статусу й стану середовища існування, наближеного до недоторканого, для видів, що трапляються на території, до якої застосовується цей Протокол; c) забезпечення сталого використання економічно важливих видів, особливо живих морських ресурсів; d) відродження та відновлення порушених територій, що мали раніше високу цінність з погляду біорізноманіття й ландшафтів; e) відродження та підтримання в доброму стані ландшафтів високої природної, історичної, культурної та естетичної цінності. 2. Протягом трьох років після набуття чинності цим Протоколом, Договірні Сторони здійснять визначення та інвентаризацію компонентів біологічного та ландшафтного різноманіття на території, до якої застосовується цей Протокол, та визначать компоненти, важливі для їхнього збереження та сталого використання. 3. Бажано, щоб протягом трьох років після набуття чинності цим Протоколом, Договірні Сторони ухвалили Перелік видів, важливих для Чорного моря, які можуть опинитися під загрозою, або важливих завдяки своїй ролі у функціонуванні екосистем або мають інше значення для регіону. Такий перелік складає додаток II до цього Протоколу та є предметом спеціальних заходів, описаних у додатку III. 4. Бажано, щоб протягом трьох років після набуття чинності цим Протоколом, Договірні Сторони ухвалили перелік ландшафтів і середовищ існування, що мають значення для Чорного моря й можуть бути зруйновані, або важливі з природного, культурного або історичного погляду, і складають природну, історичну та культурну спадщину або мають інше значення для чорноморського регіону. 5. У галузі збереження й сталого використання біологічного й ландшафтного різноманіття Договірні Сторони діють безпосередньо або в співробітництві з компетентними міжнародними організаціями та відповідно до інших протоколів до цієї Конвенції. 6. Протягом трьох років після набуття чинності цим Протоколом, Договірні Сторони розроблять і спільно погодять Стратегічний план дій до Протоколу про збереження біорізноманіття й ландшафтів Чорного моря, який буде переглядатися кожні п'ять років. 7. На основі Стратегічного плану дій до Протоколу про збереження біорізноманіття і ландшафтів Чорного моря Договірні Сторони ухвалять стратегії, національні плани та (або) програми збереження біологічного та ландшафтного різноманіття й сталого використання морських і прибережних біологічних і ландшафтних ресурсів, та інтегрують їх у свої національні секторальні та міжсекторальні політики. Стаття 5 1. Договірні Сторони вживають усіх необхідних заходів для регулювання навмисного введення та запобігання випадковому введенню немісцевих видів або генетично модифікованих організмів у дику флору та фауну та забороняють дії, які можуть мати шкідливий вплив на екосистеми, середовища існування або види на території, до якої застосовується цей Протокол. 2. Договірні Сторони намагаються вживати всіх відповідних заходів для викорінення або зменшення до можливого рівня чисельності видів, які вже введені, якщо видається, що такі види завдають шкоди або можуть потенційно завдати шкоди екосистемам, ландшафтам, середовищам існування або видам на території, до якої застосовується цей Протокол. Стаття 6 Під час планування, що зумовлює рішення про проекти й діяльність, які можуть значно вплинути на види або середовища їхнього існування, заповідні території, зокрема на чутливі морські райони, та ландшафти, Договірні Сторони оцінюють і беруть до уваги можливий прямий або непрямий, негайний або довготерміновий вплив, зокрема кумулятивний ефект проектів і діяльності, які плануються відповідно до критеріїв і цілей, що розробляються регіонально та узгоджуються з Конвенцією та міжнародним досвідом у цій галузі, наприклад Конвенцією про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті (25 лютого 1991 р., Еспо, Фінляндія). Стаття 7 Договірні Сторони заохочують упровадження міжсекторальної взаємодії на регіональному та національному рівнях шляхом застосування принципів та розробки правових інструментів з питань інтегрованого управління прибережною смугою, шукаючи шляхів сталого використання природних ресурсів і сприяючи екологічно безпечній діяльності людини в прибережній зоні. Стаття 8 1. Під час застосування цього Протоколу Договірні Сторони зважають на традиційний спосіб життя й культурну діяльність місцевих громад. Вони можуть робити винятки із заходів стосовно охорони та збереження природи в разі потреби й там, де це доцільно, для задоволення таких потреб. Будь-які винятки, що зроблені з цієї причини, не повинні: a) загрожувати збереженню ландшафтів високої естетичної цінності або екосистем, що охороняються цим Протоколом, або біологічних процесів, які сприяють збереженню цих екосистем; b) спричиняти суттєве зменшення кількості особин, що складають популяції видів флори й фауни, особливо тих, що перебувають під загрозою зникнення, мігруючих або ендемічних видів, руйнування середовищ їхнього перебування або ландшафтів, особливо регіонального значення; c) завдавати незворотних збитків ландшафтам, що складають природну, культурну, історичну або естетичну спадщину. 2. Договірна Сторона, яка зробила винятки із заходів охорони, інформує відповідним чином інші Договірні Сторони протягом одного місяця. Стаття 9 1. Договірні Сторони докладають зусиль для інформування громадськості про цінність заповідних територій, видів і ландшафтів та забезпечують належну гласність під час створення таких територій і правил, що їх стосуються. 2. Договірні Сторони також сприяють участі всіх заінтересованих сторін, зокрема громадськості у виконанні заходів, що необхідні для охорони відповідних територій, видів і ландшафтів, зокрема в оцінці впливу на довкілля. 3. Договірні Сторони докладають зусиль для інформування про цей Протокол та суміжні питання за допомогою відповідних програм освіти й інформування громадськості. Стаття 10 1. Договірні Сторони співробітничають у проведенні наукових досліджень для захисту й збереження біологічного та ландшафтного різноманіття Чорного моря та здійснюють, де це доцільно, спільні програми й проекти наукових досліджень та обмінюються відповідними науковими даними та інформацією, як це передбачено в статті XV Конвенції. 2. Допоміжні органи Комісії (Консультативна група з питань збереження біорізноманіття й Консультативна група стосовно розвитку спільної методології інтегрованого управління прибережною зоною) у співробітництві з компетентними національними органами влади Чорного моря відповідають за наукову діяльність і моніторинг та оцінку в галузі біологічного й ландшафтного різноманіття, надаючи повноваження в координації своєї роботи відповідним центрам активності (Батумі, Грузія, і Краснодар, Російська Федерація). 3. Договірні Сторони запрошуватимуть міжурядові організації до співробітництва з Договірними Сторонами та (або) Комісією шляхом підготовки та виконання конкретних програм і проектів з огляду на досягнення цілей Протоколу. Стаття 11 1. Договірні Сторони несуть відповідальність за виконання своїх міжнародних зобов'язань стосовно охорони й збереження біологічного та ландшафтного різноманіття Чорного моря. 2. Кожна Договірна Сторона затверджує правила й положення стосовно відповідальності за шкоду, завдану фізичними та юридичними особами біологічному та ландшафтному різноманіттю Чорного моря в районах, в яких вона відповідно до міжнародного права здійснює свій суверенітет, суверенні права чи юрисдикцію. 3. Договірні Сторони сприяють будь-якому судовому процесу або процедурі відповідно до своїх правових систем, для швидкої та адекватної компенсації або іншої допомоги в разі шкоди, завданої внаслідок забруднення або людської діяльності, біологічному та ландшафтному різноманіттю Чорного моря фізичними або юридичними особами в рамках їхньої юрисдикції. 4. Договірні Сторони співробітничають у галузі розробки та гармонізації своїх законів, правил і процедур, що стосуються відповідальності, оцінки та компенсації за шкоду, завдану людською діяльністю та (або) забрудненням морського середовища Чорного моря для забезпечення найвищого ступеню стримування та охорони біологічного та ландшафтного різноманіття Чорного моря в цілому. Стаття 12 Кожна Договірна Сторона забезпечує відповідно до своїх можливостей фінансову підтримку та стимулювання національної (регіональної) діяльності, метою якої є досягнення цілей цього Протоколу, відповідно до своїх національних планів, пріоритетів і програм. Стаття 13 1. Комісія та її Постійний Секретаріат сприяють виконанню цього Протоколу, інформують Договірні Сторони про свою роботу й надають рекомендації стосовно заходів, необхідних для досягнення цілей цього Протоколу відповідно до процедур, установлених статтями XVII, XVIII, XIX Конвенції. 2. Комісія звітує про стан біологічного та ландшафтного різноманіття й ефективність ужитих заходів, спрямованих на збереження та управління різноманіттям, перед Нарадою Договірних Сторін з періодичністю раз на п'ять років відповідно до спільно погодженого формату звіту. Стаття 14 Будь-які зміни до статей і зміни до додатків Протоколу приймаються відповідно до процедур, установлених статтями XX і XXI Конвенції. Стаття 15 1. Ніщо в цьому Протоколі чи будь-якому акті, прийнятому на підставі цього Протоколу, не впливає на права та інтереси будь-якої держави в повній відповідності до міжнародного права, зокрема стосовно природи та межі морських територій, делімітації морських акваторій між державами з протилежними або суміжними берегами, свободи навігації у відкритому морі, прав і умов проходження проток, що використовуються для міжнародної навігації, а також характеру та обсягу юрисдикції прибережної держави, держави прапора та портової держави. 2. Жодний акт чи діяльність, здійснені на підставі цього Протоколу, не є підставою для вимог, спорів або обговорення будь-яких претензій стосовно національного суверенітету, суверенних прав чи юрисдикції. 3. Кожна Договірна Сторона застосовує заходи, передбачені цим Протоколом, без впливу на суверенітет, суверенні права або юрисдикцію інших Договірних Сторін або інших держав. Будь-які дії з боку Договірної Сторони для впровадження цих заходів повинні відповідати міжнародному праву. Стаття 16 Затвердження, підписання, ратифікація, прийняття, ухвалення, приєднання, набуття чинності й денонсація Протоколу здійснюються відповідно до процедури, установленої відповідно в статтях XXVI, XXVIII, XXIX, XXX Конвенції. Стаття 17 Жодні застереження до цього Протоколу не допускаються. Стаття 18 Депозитарієм цього Протоколу є Уряд Румунії. Учинено 14 червня 2002 р. в Софії, Болгарія, в одному примірнику, англійською мовою, який буде переданий на зберігання Депозитарію. Депозитарій розішле засвідчені копії всім Договірним Сторонам. За Республіку Болгарія За Румунію За Грузію За Республіку Туреччина За Російську Федерацію За Україну Додаток 1 Території, що охороняються Стаття 1 1. Метою територій, що охороняються, є збереження: a) репрезентативних типів берегових та морських екосистем, водно-болотних угідь та ландшафтів в розмірах, адекватних для забезпечення довготривалої життєздатності й підтримання їхньої унікальної біологічної та ландшафтної різноманітності; b) середовищ існування, біоценозів, екосистем чи ландшафтів, які перебувають під загрозою зникнення на їхніх природних тери
